Полтавська школа садівництва і городництва 1895 – 1912 pp.

В середині XIX століття в Росії проведені демократичні реформи. Головною метою цих реформ було відвернути селянську революцію і розчистити шлях для розвитку капі­талізму в Росії. Однією з них була земська реформа. Зем­ства відіграли, в якійсь мірі, прогресивну роль в історії Росії. Вони сприяли поширенню загальної і професійної ос­віти, кращій постановці медичного обслуговування населення, будівництву шляхів і т.д. В земствах працювало ба­гато прогресивних діячів як, наприклад, А.П. Чехов, С.Л. Корі і багато інших. Проте, земства з самого початку свого виникнення, утискувались царською бюрократією і були на положенні «п`ятого колеса до воза» в Російській дво­рянській  монархії.

В другій половині XIX століття Полтавське губернсь­ке земство, поряд з відкриттям загальноосвітніх шкіл, роз­горнуло роботу, спрямовану на поширення професійної освіти. Так, в 1872 р. було відкрито чоловічу фельдшерсь­ку школу в м. Полтаві, а потім фельдшерську школу в м. Кре­менчуці, Лубенську сільськогосподарську школу ім. М.В. Го­голя.

Ідея та перші кроки створення в Полтаві вищої сільськогосподарської школи з’явилася на початку дев’яностих років вісімнадцятого століття. В 1892 році земство купило в передмісті Полтави – Павленках земельну ділянку понад 18 десятин і розпочало під­готовчі роботи до відкриття школи садівництва і городництва. Тут було збудовано навчальний корпус, майстерню, житлові приміщення. Ділянки землі розбито відповідно до навчальних цілей і засаджено плодовими деревами. Школа почала працювати, маючи 30 учнів. Гуртожитку при школі не було. В 1895 році Полтавське губернське земство відмовилось від клопотання про створення в Полтаві сільськогосподарського інституту, створивши Полтавську нижчу школу садівництва і городництва на купленій садибі садівника І. Гуссона.

У школі навчалися діти селян губернії. Вивчалися теоретичні і практичні питання овочівництва, городництва, садівництва, лісорозведення, хмільництва, а також шовківництва, бджільництва, плетіння кошиків, теслярсько-столярські ремесла та ін. Курс школи був трирічним, з обов’язковим річним перебуванням на практиці у будь-якому садівничому господарстві.

Адміністративний і викладацький персонал складався з керуючого школою агронома В.П.Ольховського і однієї вчительки загальноосвітніх предметів, яка за сумісництвом завідувала господарством школи. Для  керівництва практич­ними роботами  учнів школа мала садівника.

В Статуті школи визначалась головна мета навчального закладу: навчати дітей сільському господарству як теоре­тично, так і практично, умінь і навичок з плодівництва, городництва, декоративного садівництва, а також дати знання з допоміжних галузей сільського господарства: хмільництва, бджільництва, столярної і корзиноплетильної справи.

Школа була розрахована на 4-річний строк навчання і в майбутньому мала один підготовчий і три спеціальних класи. Після теоретичного курсу учні повинні обов’язково пройти річну практику. Полтавська школа садівництва і городництва приймала участь у виставці, влаштованій у м. Харкові, де була нагороджена почесним дипломом. В цьому ж році, на виставці в м. Санкт-Петербурзі – нагороджена срібною медаллю. Все це в якійсь мірі сприяло тому, що в 1900 році школа була реорганізована в школу садівництва і городництва І розряду.

В зв`язку з перетворенням школи з другого розряду на перший, змінився навчальний план і програми, а також зросла кількість ви­кладачів спеціальних і загальноосвітніх предметів. В 1903 р школа мала п’ять  викладачів і три майстри виробничого навчання. Навчальним планом передбачалось викладання таких предме­тів: закон Божий, російська мова і краснопис, арифметика, географія, історія, мінералогія, садівництво з фізіологією рослин, ботаніка, хімія, декоративне садівництво, законодавство, геометрія з землемірством і кресленням, овочівництво, ентомологія, бджільництво. Теоретичний курс, як правило, тримав з середини жовтня до кінця березня. Потім починався період практики.

Крім вивчення теоретичного матеріалу на уроках, а також проведення практичних робіт в саду, розсаднику на огороді, пасіці, винограднику, квітниковій теплиці, дендро­парку, протягом ряду років, в літній період, школа здійснювала далекі екскурсії для огляду кращих господарств того часу.

Так, в 1907 році проведено навчальну екскурсію в садово-огородні господарства, розташовані в Києві і Умані. В 1908 році було організовано екскурсію в Крим, де учні оглянули кращі сади і виноградники, а також Нікітський ботанічний сад, оглянули міста: Ялту, Севастополь, Сімферополь, їх історичні пам’ятники і музеї.

План земельної ділянки навчального закладу для проведення практичних занять із садівництва 1907-1910 рр.

В 1909 році Полтавське губернське земство поновило клопотання перед Державною Думою Росії про створення вищої сільськогосподарської школи в Полтаві. В листі зауважувалось, що відповідно до різноманітного попиту сільського господарства проектований крайовий інститут повинен мати у своєму складі факультет рільництва та тваринництва. Для підтвердження своїх прямих намірів місцеве губернське земство та міська дума виділила значну суму (більше 500 тис. крб.), відповідні будівлі та землю в межах міста, а також величезний земельний маєток у Гадяцькому повіті.

Всупереч здоровому глузду та економічним і культурним інтересам держави клопотання до Державної Думи про створення сільськогосподарського інституту в Полтаві знову було відхилене, а сільськогосподарський інститут був відкритий у Воронежі.

 В 1909 році також було проведено екскурсію в Київ, його кращі садові і декоративні господарства. В 1911 році здійснено дві ек­скурсії в Київ і Харків.   В  1912  році проведено екскурсію по маршруту: Київ, Умань, Одеса,Ялта, Севастополь, Сімферополь. Всі ці екскурсії у великій мірі сприяли поповнен­ню учнями знань з спеціальних предметів, а також їх загаль­ному розвитку .

За 10 років функціонування з 1895 по 1905 рік включно школа випустила 85 спеціалістів, які працювали в різних галузях діяльності, зокрема: садоводами в приватних господарствах – 35 осіб; садоводами в особистих господарствах –  7 осіб; інструкторами по садівництву – 3 особи; викладачами в сільськогосподарських школах – 3 особи; учителями в народних школах – 3 особи; займались приватною практикою по садівництву – 4 особи; продовжували освіту – 2 особи; працювали в Полтавській школі садівництва – 3 особи; перебували на військовій службі – 9 осіб;  працювали на різних посадах – 14 осіб;  померло – 2 особи.

Випуск Полтавської школи садівництва і городництва 1-го розряду в 1910 році

З кожним роком зростала і матеріальна база школи. Так, в 1907 році декоративний сад школи поповнився саджанцями, виписаними з  Німеччини. В 1907 році учнями школи було проокуліровано 29000 шт. дичок. В цьому ж році було обладнано приміщення для виробництва вина, побу­довано метеорологічну станцію. Починаючи з 1906 р., при школі працює магазин по продажу книг з садівництва і городництва. Разом з тим, школа продавала у великій кількості саджанці сім`ячкових і кісточкових порід, вела серед насе­лення пропаганду знань з плодівництва і огородництва. Керуючим школи з 1906 по 1911 рр. був А.В. Ершов.

З дня відкриття школи, до 1 січня 1912 р., було прийнято всього 499 учнів. Закінчило школу за цей же період 134 особи. Вибуло за різними причинами 192, навчалося – 73. Основною причиною значного відсіву учнів була низька попе­редня підготовка їх в загальноосвітніх школах.

          Полтавська школа садівництва і городництва І розряду існувала до 1912 року, а далі була реорганізована в училище садівництва.