З 1923-1924 років починається третій етап – період створення та розвитку навчального закладу. Цей період знаменувався об’єднанням сільськогосподарського технікуму з кооперативним технікумом, що знаходився в значно кращому стані, та приєднанням третього навчального закладу – садово-городньої профшколи.

Перш, ніж зупинитися на цьому періоді, необхідно внести до другого періоду розвитку аграрної освіти Полтавщини те, що кооперативний технікум був самостійним, достатньо розвинутим навчальним закладом того часу, і з 1923 року він увійшов як складова частина майбутнього політехнікуму. Кооперативний технікум створений в Полтаві раніше з ініціативи Полтавської спілки споживчих товариств. В першій половині 1921 року складено статут та навчальний план цього навчального закладу та затверджено його рішенням Губпрофкому. Крім того, були затверджені умови його утримання Полтавською спілкою споживчих товариств. В зв’язку з різними обставинами в технікумі розпочалось навчання лише з лютого 1922 року. На перший курс прийнято всього 57 осіб (заяв подано 153).

Завідуючим кооперативним технікумом призначено Токаревського Михайла Дмитровича, завідуючим навчальною частиною Дубняка. Колектив навчального закладу складався з 14 педагогів і кооператорів. На цей час кооперативний технікум мав кабінети фізики, математики, природознавства, економіки та статистики, кооперації, технічну лабораторію, а також необхідну матеріально-технічну базу, яка дісталась йому з різних шкіл, особливо з колишньої ліквідованої комерційної школи. Бібліотека технікуму нараховувала близько 4 тисяч книжок, які отримані з бібліотеки Райспілки та «Кустар – Союзу», приватних фірм та спеціально купленої літератури.

Отже, матеріальний стан кооперативного технікуму був значно кращий, ніж сільськогосподарського, завдяки плановій допомозі від кооперації. 1922-1923 навчальний рік значних змін в життя технікуму не вніс. За результатами нового прийому зарахували до навчального закладу 49 студентів. Завідуючим навчальною частиною призначено Мірзу-Авак`янця замість звільненого Дубняка.

         21 липня 1923 року при Полтавській спілці споживчих товариств за участю її правління, а також представника ВУКСу Іванова М.А., представника МКО Машкіна, секретаря Губкому Магізова, представника Губполітосвіти Мусієнка, представника Українбанку Убоженка та інших з ініціативи технікуму порушено та позитивно вирішено питання про організацію в Полтаві комбінованого агрономічно-кооперативного навчального закладу – Агрокооптехнікуму. Офіційне підтвердження щодо злиття цих трьох навчальних закладів мало місце в постанові Губвиконкому від 30 липня та Губкооператкому від 18 та 28 серпня 1923 року. Станом на 1 жовтня 1923 року таке злиття було здійснено офіційно. Новий заклад розпочав роботу при наявних 8 курсах із загальною чисельністю студентів 318. Отримавши нову назву (Агрокооперативний технікум), заклад отримав і нове приміщення на вул. Колонійській, 18  (зараз вул. Сковороди), де раніше розташовувалась духовна школа.

         Завідуючим технікумом був призначений Токаревський Михайло Дмитрович, завідуючим навчальною частиною та кооперативним відділом Мірзу-Авак`янець (пізніше – Разузіна С.Г.), завідуючим агровідділом Рекало Євген Лукич, завідуючим господарською частиною – Романіку А.А. Педагогічний колектив навчального закладу налічував 48 викладачів.

          Завдяки об’єднанню навчальних закладів до складу технікуму ввійшла також садово-городня профшкола, передавши технікуму свою ферму та все навчальне обладнання, яке мало значну цінність. Необхідно вказати, що садово-городня школа до того часу існувала близько 30 років і мала відповідну матеріально-технічну базу, а також організувала гарне садово-городнє господарство.

 Об’єднання цих навчальних закладів створило достатньо міцну базу та сприятливі передумови для подальшого розвитку технікуму як вищого навчального закладу зі своєрідним, оригінальним цільовим напрямом, який, на той час, в найбільшій мірі відповідав потребам сільськогосподарського виробництва. Навчальний заклад поклав в основу своєї розбудови не лише піднесення та розвиток сільського господарства, але разом з тим відповідав тодішньому розвитку суспільства.

Звичайно, для фактичного переведення в життя своєї цільової програми технікуму довелося протягом 3-4 років розробляти та впроваджувати свої навчальні плани для того, щоб досягти певної визначеності та органічної ув’язки цілей. Але, на мою думку, це – ґрунтовне досягнення, яке і стало передумовою подальшого успішного розвитку навчального закладу.

 

Навчальна частина Агрокооперативного технікуму в 1923-1924 рр. набрала певного вузівського вигляду, хоча і була ще досить убогою та не зовсім пристосованою до методичних потреб комбінованого навчання. Створювались нові кабінети і лабораторії: фізики й математики, хімії, ґрунтознавства, зоології, сільськогосподарської економіки, кооперації, геодезії, метеорології, музей садівництва та городництва, музей насінництва, кабінет товарознавства та споруджена за допомогою Укрмету добре обладнана метеорологічна станція. Бібліотека технікуму налічувала на той час понад 7 тисяч книжок. Перший рік існування Агрокооперативного технікуму був, безумовно, періодом підйому та активності у роботі колективу. Але, на жаль, він тривав дуже короткий час. Вже на початку 1924 року виникла найбільша в історії технікуму криза внаслідок сварки між керівництвом технікуму, яка розділила викладачів, а також студентство на два ворожих табори, що негативно позначилося на продуктивності праці колективу, на навчальному процесі. Чим далі ворожнеча набувала гострих форм, тим більше стояло питання розвалу технікуму. Було поставлене навіть питання про ліквідацію кооперативного відділу. Технікум втратив зв’язки з кооперацією. Фінансова криза, що її на той час переживав навчальний заклад, ще більш ускладнила положення.

Керівником технікуму з 17 травня 1924 року став Середа С.Д. (перед ним, після Токаревського, був короткий час Боднирь), заступником по адміністративно-навчальній частині і завідуючим кооперативним відділом з червня 1924 р. – Петровський Іван Юхимович, завідуючим господарською частиною залишився Романіка А.А., завідуючим агровідділом – Рекало Є.Л.; з 15 лютого 1925 року завідуючий кооперативним відділом – Клязник Олександр Іванович.

Наркомосу довелося після перевірки технікуму, що її проводив завідуючий Головпрофосвітою Логовий, приймати рішучі заходи по оздоровленню атмосфери в колективі. Все правління навчального закладу було зняте зі своїх посад.