За словами «полеглі захисники» стоять не абстрактні постаті. Це чиїсь сини й доньки, чоловіки й дружини, батьки, друзі, колеги, побратими. Люди зі своїми мріями, звичками, планами і тими, хто чекав на них удома.
Вони стали на захист України і віддали за неї своє життя.
Сьогодні ми згадуємо їх не тільки як воїнів. Пам’ятаємо тих, хто любив, сміявся, хвилювався за рідних, будував плани, працював, навчався, жив звичайним життям.
Символом цього дня став сонях. Наприкінці серпня 2014 року, під час виходу українських військових з Іловайського оточення, серед соняшникових полів загинули сотні наших захисників. Відтоді сонях нагадує про тих, хто не повернувся з війни.
Пам’ять – це більше, ніж хвилина мовчання. Це імена, які мають залишатися з нами. Це вдячність тим, завдяки кому Україна продовжує жити.
Світла і вічна пам’ять захисникам України.
Пам’ятаємо.