Нещодавно працівники ВСП «Аграрно-економічний фаховий коледж ПДАУ» змінили звичні аудиторії та конспекти на подорож до мальовничої Опішнянської громади – справжнього осередку українського гончарства, де оживають традиції, народжується мистецтво та відчувається особлива атмосфера гостинності.
Подорож видалася насиченою, пізнавальною та сповненою яскравих емоцій. Першою зупинкою стала одна з найвищих точок Полтавщини, де височіє 12-метрова сторожова вежа, реконструкція козацької фортеці XVIII століття. Звідти відкриваються краєвиди, що справді перехоплюють подих. Вежа розташована на унікальному штучному земляному валу, який, за легендою, сформувався з глини під час копання підземних ходів під Опішнею. Також із цієї локації відкривається панорама на стародавнє городище роменської культури VIII-XII ст. та річку Ворсклу. Це місце стало чудовою локацією для спільного фото на згадку.
Працівники коледжу відвідали унікальний простір, відкритий у 2025 році, – Меморіальний музей-садибу гончара Миколи Пошивайла. Микола Пошивайло – видатний майстер і представник знаної гончарської династії, родина якої поколіннями зберігала традиції українського гончарства. У музеї представлено близько тисячі експонатів: від автентичного розписного посуду до глиняних іграшок. Атмосфера гончарського села просто неба нікого не залишила байдужим.
Незабутні враження залишило знайомство з «Опішнянською артіллю» – осередком відродження давніх ремесел. Тут учасники екскурсії побачили процес створення керамічних виробів: від шматочка глини до завершеного мистецького виробу. Особливий інтерес викликав майстер-клас, під час якого кожен охочий зміг відчути себе гончаром і власноруч доторкнутися до стародавнього ремесла.
Окремою родзинкою подорожі став візит до знаменитого опішнянського джерела – «Криниці-Громовиці», що ховається під одним із мальовничих пагорбів.
Місцеві жителі розповіли давню легенду: джерело виникло саме там, куди колись із великою силою вдарила блискавка, розколовши землю. Кажуть, що вода тут не лише кришталева й смачна, а й має особливі властивості. Усі присутні мали змогу скуштувати джерельної води, вмитися нею для бадьорості, а дехто зазирнув до облаштованої поруч купелі. Після напружених робочих буднів це стало справжнім відновленням для душі й тіла.
Яка ж поїздка до Опішні без глиняних скарбів? Цікаво було завітати й на місцевий керамічний базарчик біля автостанції. Тут очі справді розбігалися від асортименту виробів місцевих майстрів: від традиційних свистунців до вишуканого й потрібного в побуті посуду. Кожен привіз додому часточку опішнянського тепла.
Екскурсія стала не лише чудовою нагодою відпочити та змінити звичну обстановку, а й джерелом нових знань, натхнення та позитивних емоцій. Такі подорожі допомагають глибше пізнати культурну спадщину України, об’єднують колектив і дарують сили для нових звершень.
Повертаємося до роботи натхненні, згуртовані та готові до нових справ.
Щиро дякуємо організаторам екскурсії та гостинній Опішнянській громаді за теплий прийом, цікаву програму й можливість доторкнутися до унікальної спадщини українського гончарства. Обов’язково повернемося сюди ще раз.
Публікацію підготувала Таміла Литвиненко
