18 травня 1944 року за таємною постановою Йосипа Сталіна НКВД розпочало спецоперацію з виселення з Криму корінного кримськотатарського народу. Безпідставним звинуваченням у колабораціонізмі протиставлявся факт, що понад 17 тисяч кримських татар воювали в лавах Червоної армії, а третину партизанів півострова становили кримські татари.
Переважно жінок, дітей і людей похилого віку за лічені хвилини зганяли до ешелонів та відправляли на «спецпоселення» до Центральної Азії й таборів ГУЛАГу. За три дні було депортовано понад 190 тисяч кримських татар. Жителів кількох сіл на Арабатській стрілці взагалі втопили в морі. Також радянська влада депортувала понад 40 тисяч представників інших національностей.
Дорога та перший рік заслання забрали життя понад 30 тисяч людей. Радянський режим понад 40 років намагався стерти сліди кримськотатарського народу – знищував пам’ятки, змінював географічні назви та забороняв згадки про кримських татар у переписах населення. Повернутися на батьківщину їм дозволили лише у 1989 році.
20 травня 2026 року для студентів 2 курсу групи 21м спеціальності D3 Менеджмент (ОПП «Організація виробництва») відбулася інформаційна година, присвячена цим трагічним подіям та їхнім наслідкам.
В Україні 18 травня визнано Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Після початку російської окупації Криму у 2014 році та повномасштабної агресії історія знову набуває трагічного звучання: кримські татари продовжують зазнавати переслідувань, репресій і вимушеного переселення.
Публікацію підготував Олег Боголюбський
