В 1802 році була створена Полтавська губернія у складі 15 повітів. Перетворення Полтави в губернське місто зумовило активізацію будівництва адміністративних споруд та житла. Центр Полтави перемістився на Олександрівську (зараз Жовтневу) площу, на якій споруджено 8 адміністративних будинків в стилі російського класицизму, відкрито гімназію, інститут шляхетних дівчат, кадетський корпус, школу чистописців. Демографічні перетворення в Росії на початку дев`ятнадцятого століття змусили царський уряд провести реформи в галузі освіти. Були відкриті нові гімназії та повітові професійні училища.
В 1820 році серед інших навчальних закладів також була заснована школа садівництва поряд з інститутом шляхетних дівчат на теперішньому Першотравневому проспекті (зараз приміщення інфекційної лікарні). Павловський І.Ф. – викладач історії Полтавського кадетського корпусу і засновник музею Полтавської битви – в своїй книзі «Полтава: історичний нарис» писав: «…Школа садівництва в Полтаві заснована в 1820 році за ініціативою Репніна Н.Г. Таких шкіл в Росії було відкрито дві – в Полтаві та Пензі. На будівництво навчального корпусу школи витрачено 147 тис. крб. До школи садівництва приймали випускників школи чистописців…»
В 1842 році школа садівництва припинали своє існування. Сад, оранжереї та інші споруди передали місту, а навчальний корпус – інституту шляхетних дівчат. «…В Полтаві є чудовий міський сад, де було раніше училище садівництва, відкрите в 1820 році і закрите в 1842 році. Цей сад був подарований для навчального закладу статським радником Семеном Михайловичем Кочубеєм і був віковою власністю роду Кочубеїв (зараз парк «Перемога»)» (Бучневич В.Е. «Записки про Полтаву і її пам’ятники»).
Школа садівництва навчала садовій справі близько 30 учнів щорічно. На її утримання виділялись Міністерством внутрішніх справ 30 тис. крб. Учні під керівництвом завідуючого школою, головним садівником І.К. Лінгбергом виконували всі необхідні роботи в саду. На жаль, архіви не зберегли документів, які б розповіли про навчальні програми, організацію навчального процесу та причини її закриття в 1842 році.
В 1878 році Харитон Карпілевський при Сампсонівській церкві, що збудована біля могили російським воїнам на Полі Полтавської битви, заснував спеціальну професійну школу для хлопчиків з навколишніх сіл, в якій навчалося 50 учнів. На кошти поміщика-ліберала Судієнка в 1879 році збудовано житлове приміщення вартістю 3500 крб., плата за навчання та харчування учнів була незначною. В школі вивчався цикл загальноосвітніх дисциплін і спеціальних – садівництво, овочівництво, корзиноплетіння.
Для організації практичних робіт із садівництва в 1891 році куплено 3 десятини землі разом із шведською могилою. Пізніше куплено ще одну десятину землі біля самої школи, на якій осінню 1892 року посаджено сад. Також придбали пасіку для навчання учнів бджільництву. В кінці ХІХ століття школу закрили через відсутність коштів для її утримання.
Отже, ці професійні навчальні заклади, які діяли фрагментарно в ХІХ столітті в Полтаві готували фахівців для сільського господарства та були, по-суті, попередниками нашого навчального закладу.
