Відповідно до наказу Міністерства сільського господарства і продовольства №50, від 27 лютого 1989 року Полтавський сільськогосподарський технікум реорганізовано в радгосп-технікум. Це зроблено з метою створення кращої бази підготовки спеціалістів для сільського господарства. Технікум об”єднано з радгоспом ім. А.С.Макаренка, що знаходився в с. Ковалівка, Полтавського району. Директором радгоспу-технікуму був призначений Глушко Петро Якович.
В ювілейний рік радгосп-технікум мав такі показники: успішність – 99%, відмінників – 43, студентів, що навчаються на “4” та “5” – 101, середній бал по технікуму 4,08, ефективність – 41%. В ювілейний рік технікум випустив – землевпорядників 81 чол., фермерів – 19, агрономів – 64 чоловіки. Радгосп зібрав зернових в середньому по 33,5 ц з га., в т.ч. пшениці – 40,5 ц/га.
До 100-річного ювілею в технікумі створено музей історії технікуму. Проведено капітальний ремонт навчального корпусу, гуртожитку, обладнано ряд навчальних кабінетів. 100-рІччя навчального закладу, яке минуло 8 вересня 1995 року, з технікумі відзначалося 24 листопада 1995 року .
За 100 років своєї діяльності технікум підготував: агрономів-плодоовочівників – 5107, агрономів-рільників – 909, агрохіміків – 2040, гідротехніків – 440, бджолярів – 271, бухгалтерів сільськогосподарського виробництва – 178, землевпорядників – 3471, фермерів – 19. Разом, станом на 1 березня 1995 року – 12665 осіб.
Виробнича частина радгоспу-технікуму ім. А.С. Макаренка. Село Ковалівка Полтавського району – центр сільської Ради і радгоспу ім. А.С.Макаренка, розташоване біля річки Коломак, за 9 км, на південний схід від м. Полтави та за 1,5 км. від залізничної станції Свинківка.
Перші поселенці з’явились тут в другій половині 17 століття, коли інтенсивно заселялись місця навколо Ворскли. Дослідники вважають, що назва села пішла від прізвища його засновників. В 1658 році с. Ковалівка, і багато інших сіл та містечок навколо Полтави, була пограбована та зруйнована татарами.
На час ревізії 1659 року в Ковалівці налічувалось 157 дворів з населенням 937 чол. Майже всі вони були кріпаками. Всього в користуванні селян було 916 десятин землі.
Після реформи 1861 року селяни одержали 910 десятин землі, тобто менше ніж вони мали до реформи. У 80-х роках XIX століття брати В. та Е. Трепкє купили в Ковалівці 1245 десятин землі і створили економію. Бідність, голод, безправ’я – все це штовхало селян на боротьбу з гнобителями. Трудящі села приймали активну участь у революційному селянському русі, що розгорнувся з особливою силою навесні та влітку 1902 року в Полтавській та Харківській губерніях. Першого квітня жителі с. Ковалівка озброєні вилами, косами, ціпками пішли на економію В.Трепке і почали розбирати поміщицьке майно. До ковалівців приєднались жителі сусідніх сіл. Царський Уряд пішов проти селян військом, як проти ворогів, і селяни були розбиті.
У 1952 році в урочистій обстановці в селі відбувся мітинг, присвячений 50-річчю повстання. З метою увічнення пам”яті тих, хто пролив кров і кого катували тут царські сатрапи, в центрі села на місці розправи було встановлено обеліск. До революції у селі працювала церковнопарафіяльна школа та однокласне земське училище, відкрите в 1876 році.
На 1883 рік з 618 чоловік населення письменних було всього 57, з них 26 хлопчиків учились. Жінки всі були неписьменні і жодна не вчилась. На 1 січня 1900 року в земському училищі вчилось 66 хлопчиків і 6 дівчаток. При училищі діяла бібліотека, якою користувалось 132 дітей та 3 дорослих. Таке ж становище з освітою було і в 1913 році.
У вересні 1920 року Полтавський губернський відділ народної освіти вирішив створити в колишньому маєтку В.Трепке колонію для неповнолітніх правопорушників. Завідуючим цієї колонії був призначений А.С.Макаренко. В 1921 році колонії присвоїли імя письменника Максима Горького.
В 1923 році мобілізовані червоноармійці і селяни – бідняки створили перше колективне господарство в селі – артіль “Культура”. Спочатку в артілі об”єдналось всього 6 господарств. В 1925 році до артілі вступили селяни колишньої комуни імені Леніна (с.Давидівка). В 1929 році артіль одержала перший трактор. Уже в березні 1930 року майже всі жителі села – 430 господарств – об”єднались в колективні господарства – три колгоспи. За роки передвоєнних п”ятирічок колгоспи села досягли значних успіхів в розвитку економіки .
В 1934 році всі артілі села та ще 2 колгоспи , створені на території Ковалівської сільської Ради, об’єднались в одну артіль “Культура”. За нею було закріплено 2120 га орної землі, близько 50 га лісу, 37 га фруктового саду. Вже в 1937 році окремі бригади колгоспу “Культура” як, наприклад, бригада комсомольців Івана Ревенко збирала 25-30 ц зернових з гектара, а ланка Галини Мирошниченко -по 350 ц цукрових буряків. Грошові доходи колгоспу досягли понад 42 тис. крб. З підсобних підприємств колгосп мав вальцовий млин, томатний завод, олійницю, прососушилку, цементно-мішальний завод.
Обслуговувала колгосп Чапаєвська МТС, створена в 1936 році недалеко від села, біля станції Свинківка. Змінилося і культурне обличчя Ковалівки, Повністю було ліквідовано неписьменність населення. На 1939 рік в селі проживало 1964 чоловіки. На цей час в селі була відкрита середня школа, де навчалось понад 500 дітей. За 20 років Радянської влади з Ковалівки вийшло близько 200 кваліфікованих спеціалістів з вищою та середньою освітою. При сільському клубі діяла велика бібліотека-читальня, працювали різні гуртки – драматичний, музичний та інші. Жителі села передплачували 600 примірників газет, 60 примірників журналів. Велика увага приділялась оборонній роботі та розвитку фізичної культури трудящих села.
Коли почалась Велика Вітчизняна війна, всі чоловіки села Ковалівки пішли в ряди Червоної Армії. Про славні бойові діла ковалівців свідчить і те, що 80 з них нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. З 175 жителів села, що боролись на різних фронтах з німецько-фашистськими загарбниками – 112 загинуло в боях за свободу і незалежність Вітчизни .
Майже два роки сило було окуповано гітлерівськими загарбниками. 22 вересня 1943 року частини Радянської Армії визволили Ковалівку від гітлерівців. Руїни і згарища залишили фашисти, тікаючи з села. Вони спалили всі господарські будівлі колгоспу, понад сотню хат колгоспників, приміщення школи. Всього окупанти завдали збитків селу на 40007570 крб. Трудівникам артілі “Культура” вдалось зберегти лише 57 волів та 38 коней.
Багато зусиль довелось докласти жителям села для відбудови колгоспу. Не покладаючи рук, працювали жінки, старики, підлітки. Вже в 1944 році колгоспники посіяли 632 га зернових культур і зібрали по 13,2 ц з кожного гектара. За 5 років після визволення від фашистських загарбників, село повністю залікувало рани, заподіяні війною. Збудував і оснастив електростанцією та радіовузол в селі.
Позитивно позначилися на господарському розвитку колгоспу приєднання до нього в 1950 році двох артілей с. Грабинівка. У 1965 році об”єднану артіль назвали їм”ям А.С.Макаренка. В березні 1974 року до колгоспу ім. А. С. Макаренка приєднався економічно слабкий колгосп їм. Чапаєва.
З 29 грудня 1962 року колгосп ім. А.С.Макаренка перетворено в радгосп ім. А.С.Макаренка. Радгосп ім. А.С.Макаренка був розташований на території Кивалівської та Новоселівської сільських рад і до його складу входило 19 населених пунктів: Ковалівка, Залізничне, Вочанівка, Затурино, Давидівка, Їжаківка, Грабинівка, Верхоли, Андрушки, Соснівка, Макухівка Ковалівської сільської Ради, села – Новоселівка, Вільховий Яр, Крюково, Брунівка, Терентіївка, Паськово, Вакуленці, Крутий Берег – Новоселівськоі сільської Ради. По Ковалївській сільській Раді на 1.01.90 р. налічувалось 2045 дворів, в яких проживало 5187 чоловік населення. За Новоселівською сільською Радою налічувалось 2072 двори, проживало 5556 чоловік населення.
Спеціалізація господарства – овочево-молочного напрямку з розвинутим зерновим господарством. Радгосп мав в своєму користуванні 7637 га земель, з них орної – 4418 г. Енергетична озброєність господарства: тракторів – 75, автомобілів вантажних – 24, комбайнів зернових – 16, комбайнів силосних – 13, робочих коней – 119 голів. Всього енергетичних ресурсів в господарстві було 10745 кінських сил.
Господарство щорічно виробляло зерна 5-6 тис.тонн, овочів 2,5-4 тис.тонн, молока понад 3 тисячі тонн, м”яса біля 350 тонн. 10 серпня 1989 року, відповідно до Розпорядження Міністерства сільського господарства і продовольства України та з метою покрашення підготовки спеціалістів для народного господарства Полтавський сільськогосподарський технікум і радгосп ім. А.С. Макаренка об”єднано як єдинофункціонуючий навчальний заклад, що отримав назву Полтавський радгосп-технікум ім. А.С. Макаренка.
В землеробстві широко впроваджувалася інтенсивна технологія, що сприяло значному підвищенню врожайності сільськогосподарських культур. В 1990 році в господарстві одержано урожайність зерна озимої пшениці 41 ц/га, а в цілому по господарству середній збір зернових в 1995 році становить 33 ц/га.
Вся організаторська та виховна робота серед трудівників радгоспу проводиться під безпосереднім керівництвом дирекції та профспілкової організації. Велика увага приділялася кадровому питанню. В господарстві працювало спеціалістів з вищою освітою – 20 чол., середньою спеціальною – 22 чоловіки. Заочно навчалося – 8 чол., стипендіатів, які навчаються у вишах – 6, технікумах – 6, в різних училищах – 12.
На території господарства відбулися зміни у соціально-економічному і культурному розвитку. Понад 600 жилих будинків було газифіковано. Більшість населених пунктів мали дороги з твердим покриттям. До послуг працюючих на території господарства функціонувало два Будинки культури, шість сільських клубів, 8 бібліотек, 3 поштових відділення і ощадкаси, а також лікарня на 50 ліжок, два дитсадки, 19 магазинів, побутова майстерня. Великого розмаху набуло індивідуальне будівництво. Тільки за п’ять років на території господарства справили новосілля понад 100 сімей.
В період підготовки до відзначення 100-річчя з дня народження видатного педагога-письменника А.С.Макаренка на території колишньої колонії ім. Горького проведені великі реставраційні роботи з метою відкриття українського меморіалу-музею.
Кабінет Міністрів України постановою від 29 травня 1997 року № 526 «Про вдосконалення мережі вищих і професійно-технічних навчальних закладів» затвердив перелік навчальних закладів, що ліквідовуються, та перелік навчальних закладів, створених на базі ліквідованих. В зв’язку з цим Полтавський радгосп-технікум ім. А.С. Макаренка був ліквідований, отримавши нове народження у вигляді радгоспу-технікуму Полтавського державного сільськогосподарського інституту – структурного підрозділу інституту без права юридичної особи.
Наказом Міністра агропромислового комплексу Ю.М. Карасика № 52 від 2 жовтня 1997 року на базі виробничої частини радгоспу-технікуму було створене навчально-дослідне господарство ім. А.С. Макаренка (с. Ковалівка Полтавського району Полтавської області) з наданням статусу юридичної особи. Директором навчально-дослідного господарства був призначений Глушко Петро Якович. Навчальна частина технікуму (м. Полтава, вул. Сковороди, 18) отримала назву Аграрного технікуму Полтавського державного сільськогосподарського інституту. Наказом ректора інституту № 3-587 від 30 жовтня 1997 року директором технікуму був призначений Шевніков Микола Янаєвич.
Аграрний технікум Полтавського державного сільськогосподарського інституту наказом Міністерства агропромислового комплексу України № 273 від 18 вересня 2001 року перейменовано на Аграрний технікум Полтавської державної аграрної академії, з 1 березня 2005 року – на Аграрно-економічний коледж Полтавської державної аграрної академії (наказ № 82).
