Земля — колиска людства. Земля народжує прозорі струмки і потоки. Тримає на собі океани, хмари і їхні тіні. Розкривається жерлами димлячих вулканів. Пускає в небеса птахів, приймає в себе всі сніги й дощі. гладенькі і великі картоплини, маленькі зернятка, дає всьому життя.
Природа — це невичерпне джерело краси, яка не може залишити байдужою навіть найчерствішу людину: травинка, що вперто пробивається крізь сірий асфальт, громаддя гір, ширяння орла або політ бджоли, нічні співи солов’я або вигин лебединої шиї, безодня нічного зоряного неба — все це таке близьке і дороге людському серцю.
Для кожного з нас слово «природа» пов’язане, насамперед, з пейзажами рідного краю, того куточка землі, де минули дитячі роки. На все життя ті краєвиди закарбовуються в пам’яті, серці, душі незабутніми спогадами. Для когось – це трепетні тополі, для інших – барвисто уквітчана килимами трава чи смарагдове руно гірської полонини.
Від природи людина бере все, що їй потрібно для життя, не задумуючись про наслідки. Ми дихаємо повітрям, використовуємо воду для рідних потреб. З надр землі видобуваємо корисні копалини. На річках будуємо гідроелектростанції, створюємо штучні моря. Своєю діяльністю людина не тільки перетворює природу, а й завдає їй шкоди, адже деякі запаси природи відновити неможливо.
На планеті є місця, де не вистачає води, разом з тим, багато пісних водойм забруднюються відходами підприємств та добривами. Від діяльності людини зазнають шкоди ліси, рослини і тваринний світ. Людська недбалість, стає причиною того, що зникають рідкісні види рослин, які потребують охорони.
Кожен житель нашої землі має ставитися до природи по-господарськи: дбати про чистоту морів, річок, ставків, повітря, родючості землі. Щоб зберегти природу, потрібно її знати і любити.
Пам’ятаймо, що людина – частина природи. Знищуємо природу – значить знищуємо самі себе.
Публікацію підготував Григорій Стріла
