16 лютого наша незламна країна відзначає День єднання. Це свято молоде. Йому всього один рік. Один рік у історії – це багато чи мало? Один рік… Якщо рахувати кожну мить – миті жаху та люті, які переживає нині кожен поранений українець, кожна налякана вибухами та звуком сирен дитина, кожна людина з окупованої ворогом території, кожен, хто назавжди втратив рідних на цій страшній війні, то це дуже багато, дуже довго, дуже боляче та дуже дорого.
Один рік… За цей нескінченно довгий рік наша земля наскрізь пропиталася людською кров’ю; уламки зруйнованих будівель та смертоносної зброї, нерозірваних мін, ракет та снарядів боляче впилися в її понівечене тіло.
Вже рік ми всі стогнемо від важкої і непосильної ноші, що несподівано каменюкою впала на наші непідготовлені плечі.
Та, міцно зціпивши зуби, ми продовжуємо зраненими ногами крок за кроком рухатися вперед, бо у нас просто немає інших варіантів. Адже наше життя, життя всіх українців надалі може існувати тільки тоді, коли ми остаточно знищимо ворога, вигнавши його назавжди і безповоротно зі своїх домівок.
У 2023 році у День єднання ми, як ніколи до цього, об’єднані між собою, консолідовані та стійкі, ми єдині у пориві прогнати війну з української землі – з Донбасу, з Луганська, з Маріуполя, з Мелітополя, з Херсону, з Криму, з Харківщини. Сьогодні ми для всього світу стали прикладом єднання, сили незламності духу та палкої жаги до ПЕРЕМОГИ. З Днем єднання, вас, дорогі українці! Вистоїмо і переможемо!
Публікацію підготувала Наталія Кононенко
