Є дати, які неможливо стерти з національної пам’яті. Ще не так давно ранок 22 червня здавався нам далекою історією з чорно-білих хронік. Ми слухали розповіді старших поколінь і щиро вірили, що жахи великої війни назавжди залишилися в минулому.
Але сьогодні, коли сирени повітряної тривоги стали нашою буденністю, а українська земля знову здригається від ворожих ударів, цей день відгукується в нас зовсім інакше. Він більше не сприймається лише як сторінка з підручника. День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні тепер пронизаний нашим власним, живим болем.
Друга світова війна пройшла через кожну українську родину, залишивши по собі мільйони зруйнованих доль, загиблих на фронтах і замордованих в окупації. Згадуючи страшну ціну, яку заплатили наші предки, ми ще глибше розуміємо цінність нашої сьогоднішньої боротьби.
Сучасні захисники та захисниці України продовжують справу поколінь, які боролися за право жити на своїй землі, бути вільними та мати власну державу. Їхня мужність, стійкість і самопожертва щодня нагадують нам: пам’ять про минуле має силу лише тоді, коли вона допомагає боронити майбутнє.
Адміністрація, викладачі, працівники та студенти ВСП «Аграрно-економічний фаховий коледж ПДАУ» висловлюють глибоку шану всім, хто пройшов крізь випробування Другої світової війни, і низько вклоняються тим, хто захищає Україну сьогодні.
Вічна і світла пам’ять усім, чиї життя забрала війна.
Пам’ятаємо. Шануємо. Не забуваємо.
Публікацію підготувала Ірина Приходько