Озоновий шар – це повітряний щит у верхніх шарах атмосфери, який складається з особливої форми кисню – озону. Озон міститься в атмосфері до висот 100 км, але в дуже малій кількості (до 0,001 %). Озоновий шар простягається над землею величезною шапкою, що йде в космос і захищає усе живе на землі від згубної дії ультрафіолетового випромінювання сонця. На процеси руйнування озонового шару, як з’ясувалося, може істотно впливати людина. Втрата озонового шару стратосфери, вважається однією з головних глобальних екологічних проблем, з якими світова спільнота ввійшла у нове тисячоліття. Мільйони молекул озону руйнуються щохвилини і результатом цього процесу є збільшення кількості ультрафіолетового випромінювання, яке досягає поверхні Землі.
Зменшення щільності озонового шару викликає низку негативних наслідків.
Поетапна відмова від використання озоноруйнівних речовин сприяє не тільки охороні озонового шару в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, а й робить великий внесок у вирішення проблеми глобальної зміни клімату. У 1987 році було підписано Монреальський протокол щодо необхідності збереження озонового шару. Якщо країни-учасниці дотримуватимуться протоколу й надалі, то можна сподіватися на відновлення озоносфери до 2050 року.
До дня захисту озонового шару третьокурсники групи 31а спеціальності 201 Агрономія відвідали Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського, де прослухали лекцію «Екожиття: поради для свідомих та відповідальних». Науковий співробітник музею Штитьова Олена Анатоліївна своєю доповіддю довела, що хоч людство і не в змозі запобігти появі озонових дірок, однак, зберегти озон хоча б на побутовому рівні людині під силу, а саме: відмовитись від використання озоноруйнівних речовин, які застосовуються для охолодження і кондиціонування повітря, спінювачів, розчинників та охолоджувачів, зменшити використання на побутовому рівні аерозольних балончиків (освіжувачів повітря, різноманітних лаків, фарб), не спалювати листя, траву, гілки дерев, будь-які побутові відходи (поліетилен, резину, пластмасу), а також потрібно вивозити на спеціалізовані об’єкти утилізації сміття, яке не піддається швидкому природному перегниванню.
Публікацію підготувала Лідія Звонар
