Микола Гоголь сказав: «Театр — це така кафедра, з якої можна багато сказати світу добра». Слово «театр» походить від грецького «theatron» і означає «місце для видовищ, а також місце, призначене для показу драматичних творів мистецтва перед публікою». Театр – це фабрика емоцій. З цієї фразою важко посперечатися, адже кожен, хто хоча б раз був на виставі, байдужим до цього виду мистецтва не залишиться.
Міжнародний день театру відзначається щорічно з 1962 року. Засноване свято у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО.
Перший український стаціонарний театр було відкрито у Львові в 1795 році, а за 24 роки явилася світу перша українська п’єса – «Наталка-Полтавка» Івана Котляревського. У Києві перший стаціонарний театр виник у 1806 р., в Одесі — 1809, в Полтаві — 1808.
Становлення класичної української драматургії пов’язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві, та Григорія Квітки-Основ’яненка – основоположника художньої прози в новій українській літературі. Бурлеск та експресивність поряд з мальовничістю та гумором, що характерні для їхніх творів, надовго визначили обличчя академічного театру в Україні. У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали свою діяльність корифеї українського театру – драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий.
Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.
За роки незалежності в Україні з’явилося багато нових театрів, зростає інтерес до народного та вуличного театру. Українське драматичне мистецтво дедалі активніше інтегрується в європейський культурний простір.
Світове визнання здобув театральний режисер Роман Віктюк, творчість якого стала вагомим внеском до світової театральної естетики кінця 20 століття. Знаний далеко за межами України й інший український режисер – Андрій Жолдак.
Низка талановитих акторів українського театру – Богдан Ступка, Наталія Сумська, Ада Роговцева, Анатолій Хостікоєв та інші з великим успіхом знялися у вітчизняних і закордонних кінострічках.
Публікацію підготувала Ірина Приходько
